<> page <Шабадабада> album page |
ГобеленЗнов наді мною виростає сон.Він як собор. У ньому я щотижня молюсь, і ти з’являєшся - всевишня - коли вібрує простір в унісон з серцебиттям і темрява колишня стискає подих, і серед колон крихкої тиші б’є у камертон терпке бажання! - смак дарує вишня: я прагну поцілунку, я тебе зі сну виводжу, юна наречена. Нас огортає сяйво голубе і опускає течія зелена. ...Торкання уст, лякливе і слабе вплітається в малюнок гобелена. |